Пишу до Вас через те, що хочу подякувати. Ваша творчість принесла українському народу всесвітню славу.
Я знаю, що у вас страшна хвороба як прикувала до ліжка, але Ви героїчна жінка, бо ж весь час лікуєтесь і ніколи не здаєтесь. Розумію через, що довелось пройти заради такого таланту. Смерті рідних і близьких, не зламали Ваш дух й потяг до творчості, і потрібно признати якби не це, ми б не мали таких геніальних драм та поем.
Найбільше мене вразила Ваша драма «Лісова пісня», під час якої хотіла заплакати. Я багато перечитала творів про нерозділене кохання, трагічну любов і романи в яких герої або герой помирали. І ось тут мені попалося Ваше оповідання, Мавка-красуня лісова, покохала парубка Лукаша. Чим далі читаючи, сподівались, що все закінчиться щасливим кінцем, але ні. Саме на моменті, коли Лукаш приймає рішення одружитися на Килині, а Мавку забирає «Той, що в скалі сидить», в ту хвилину мені стало її так шкода.
Лесю Українко, щиро дякую Вам за всі витвори в українській літературі, за переклади й за боротьбу. Бажаю, щоб Ви перемогли свою тяжку хворобу і продовжували творити і надалі.
З повагою,
Анастасія Кузіль
Немає коментарів:
Дописати коментар